На відміну від інших видів фарингіту атрофічний фарингіт по суті не є запальним захворюванням глотки. Так називають патологічні перетворення у слизовій оболонці дихальної частини глотки, що призводять до порушення її функцій. Приміром, у нормі вона встелена шаром клітин з війками, що постійно перебувають у русі. Їхні коливання (мукоциліарний транспорт) механічно видаляють зі слизової частинки пилу, алергени, віруси та бактерії, що ми вдихаємо або маємо в організмі як умовно-патогенні. При атрофічному фарингіті ці клітини заміщуються іншими, що не мають війок, тобто організм втрачає важливу систему захисту від різних негативних чинників (відбувається метаплазія епітелію). А ці чинники, навпаки, активізуються, бо кількість імунних клітин зменшується. Тобто місцевий імунітет у глотці стає слабким.

Причини

Причини атрофічного фарингіту – ті ж самі, що і хронічного фарингіту. Він розвивається за відсутності адекватного лікування гострого фарингіту, наявності осередків хронічної інфекції та захворювань, що створюють для цього сприятливі умови. Спочатку атрофія є вогнищевою, тобто зачіпає лише певні ділянки слизової оболонки глотки (субатрофічний фарингіт), потім вона поширюється на усю її тканину.

Симптоми

За симптомами людина не зможе визначити, що хронічний фарингіт вже перейшов у атрофічний, бо структурні та функціональні перетворення у горлі відбуваються поступово і досить тривалий час. Підказками бувають біль у горлі при ковтанні, першіння, сухість у роті та горлі, що порушує нічний сон, сухий кашель для очищення горла від в’язкого та засохлого слизу.

Лікар-отоларинголог під час огляду може зауважити, що слизова оболонка глотки стала стоншеною, сухою, блідою і немов лакованою. У ній порушується кровообіг та утворюються червоні лімфоїдні гранули (гранульоми). Задня стінка глотки може бути вкрита шаром густого чи висохлого слизу. Цей симптом зумовлений тим, що через зниження функції слизової оболонки секреторні залози у гортані синтезують значно менше слизу, тому його мало і він дуже в’язкий.

Атрофічний фарингіт часто поєднується з цілорічним або алергічним ринітом, що теж може спричинити атрофію слизової носа. У таких випадках у носоглотці постійно утворюються сухі кірки, що створює відчуття чужорідного тіла. Людям важко позбуватися цих кірок, вони є причиною значного дискомфорту.

Небезпечними ускладненнями атрофічного фарингіту можуть бути виразково-ерозивні зміни тканин горла, здатні спричинити сепсис та злоякісне переродження клітин.

Лікування

Атрофічний фарингіт як остання стадія хронічного фарингіту у дітей практично не зустрічається. Ця хвороба вражає дорослих, а її лікування залежить від причин появи. Якщо до розвитку атрофічного фарингіту призвели праця в шкідливих умовах (у сухому, гарячому та забрудненому повітрі), хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів (синусит, риніт), травного тракту (гастрит, виразка шлунку, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба тощо), то насамперед потрібно усунути ці чинники та вилікувати ці недуги.

У лікуванні атрофічного фарингіту застосовують як місцеві засоби (Фортеза для зменшення болю та запалення), так і системні (антибіотики у таблетках), препарати для корекції імунітету (пробіотики) тощо. За наявності кірок на слизовій оболонці глотки можуть знадобитися фізіопроцедури, наприклад, інгаляції трипсину, хімотрипсину, нікотинової кислоти, розчину калію йодиду, а також змащування задньої стінки глотки риб’ячим жиром, персиковою олією.

Терапію такого серйозного захворювання, як атрофічний фарингіт, може призначити тільки лікар.