За характером запалення хронічний фарингіт класифікують як катаральний (простий), гіпертрофічний (гіперпластичний, гранульозний), субатрофічний та атрофічний. Відповідно до латинських слів, від яких походять ці терміни, катаральний – це такий, коли виділяється слиз, гіпертрофічний – коли у глотці розростається лімфоїдна тканина, а атрофічний (настає після субатрофічного) – коли ця тканина зазнає зворотного розвитку зі значним погіршенням її функцій.

Якщо у людини є хронічний фарингіт, то частіше за все він катаральний. Друга і третя стадії його розвитку зустрічаються значно рідше, причому іноді можливі водночас і атрофічні зміни слизової глотки, і поява збільшених в обсязі осередків лімфоїдної тканини, тобто її гіпертрофія.

Причини

Причина розвитку гіпертрофічного фарингіту по суті одна: це дуже тривалий негативний вплив на слизову оболонку глотки подразників, інфекцій, наслідків інших хронічних недуг та відсутність лікування. Тобто йдеться про занедбані випадки спочатку гострого, а потім і хронічного фарингіту, який є у людини багато років.

Симптоми

При гіпертрофічному (гранульозному) фарингіті у горлі накопичується значна кількість слизу (іноді також і гною), який важко відкашляти. Людину мучить частий сухий кашель, інколи з позивами до блювання. Особливо важкі напади відбуваються вранці, після нічного застою мокротиння.

До симптомів цього захворювання належать також почервоніння горла, постійне відчуття його вираженого набряку і стороннього тіла в ньому, що заважає ковтати. Це пов’язано з потовщенням та розростанням лімфоїдної тканини як в окремих осередках, так і абсолютно по всій глотці. Такі зміни у цій тканині відбуваються як реакція імунітету на дію факторів, що призвели до хронічного фарингіту. Лімфоїдна тканина бере участь у знешкодженні різних патогенів та інших негативних чинників, які діють на горло. Організм збільшує її кількість, щоб посилити цю функцію.

При огляді лікар-отоларинголог може зауважити, що у лімфоїдній тканині є невеликі червоні через запалення вузлики. Це гранули (гранульоми), які стають сильним подразником для трійчастого нерва, що може зумовити біль у горлі. Саме тому цю форму фарингіту називають гранульозною. Також фахівцю буває помітно, що бокові валики, розміщені позаду задніх піднебінних дужок, потовщуються і поширюються у носову та гортанну частини глотки.

Лікування

Принципи лікування гранульозного фарингіту такі ж самі, як і хронічного: насамперед треба знайти та знешкодити причину недуги, наприклад, хронічну інфекцію у носоглотці. Симптоматично застосовують нестероїдні протизапальні препарати та місцеві знеболювальні (Фортеза, що чинить знеболювальну дію та має протизапальний ефект), антисептики тощо.

Лікар може призначити змащування глотки препаратами йоду,  фонофорез з прополісом. Окремі осередки гранул у глотці припікають трихлороцтовою кислотою, зрізають хірургічним інструментом або видаляють за допомогою кріодеструкції, лазерокоагуляції тощо.