Хронічний фарингіт, на відміну від гострого, характеризується безперервним перебігом. Людина то відчуває тимчасове полегшення свого стану, то нове загострення. Причин цього захворювання досить багато, виявити їх та провести ефективне лікування часто буває досить складно. За ступенями розвитку хронічний фарингіт поділяють на катаральний, гіпертрофічний (гранульозний) та атрофічний.

Причини

Як правило, хронічний фарингіт буває наслідком ГРВІ, оскільки вірусні інфекції «прокладають дорогу» патогенним і умовно-патогенним бактеріям, що беруть участь у підтриманні запального процесу. Через неправильне лікування ГРВІ у верхніх дихальних шляхах (носоглотці, приносових пазухах носа) можуть утворюватися постійні осередки інфекції, які час від часу активізуються і спричиняють загострення. Також можуть даватися взнаки патогенні мікроби ротової порожнини і глотки (збудники карієсу, пародонтиту, гінгівіту, тонзиліту). Зазвичай за загострення хронічного фарингіту відповідальна асоціація із 2-3 різних мікроорганізмів – кількох бактерій (стрептококів, стафілококів) або бактерій і грибів.

Якщо у людини є викривлення носової перегородки або інші причини постійного або тривалого порушення носового дихання, через які вона змушена дихати ротом (поліпи, синусит, алергічний риніт, поліноз, цілорічний риніт), то ризик розвитку хронічного фарингіту значно збільшується. Затікання патогенного секрету з носа на задню стінку глотки часто стає причиною загострення захворювання. У деяких випадках причиною хронічного фарингіту є зловживання місцевими судинозвужувальними засобами для полегшення носового дихання (краплі та спреї з ксилометазоліном та оксиметазоліном).

На підтримання запального процесу в глотці впливають тривалі навантаження на голосовий апарат, зумовлені професійною діяльністю (учителі, викладачі, лектори, співаки тощо), а також вдихання пилу, сухого гарячого повітря, диму, хімічних речовин. У групі ризику також люди, які палять та зловживають алкоголем.

Слід брати до уваги, що розвитку хронічного фарингіту сприяють інші захворювання, прямо не пов’язані з дихальною системою. У багатьох випадках наявність гастриту, дисбактеріозу, синдрому подразненого кишечника, панкреатиту, холециститу створює передумови для хронічного фарингіту. Часта його причина – це регулярне потрапляння у глотку вмісту шлунка внаслідок грижі стравохідного отвору діафрагми або гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. При цьому дуже кисле  і агресивне середовище шлунка з соляною кислотою та ферментами подразнює слизову оболонку глотки, що призводить по її постійного запалення.

Також розвитку хронічного фарингіту сприяють:

• ендокринні розлади (менопауза, гіпотиреоз, метаболічний синдром);

• цукровий діабет;

• серцева, легенева та ниркова недостатність.

Загалом хронічний фарингіт майже ніколи не є самостійним захворюванням. Це наслідок порушення в організмі балансу захисних та шкідливих чинників на користь останніх. А головна і безпосередня причина хронічного фарингіту – ослаблення місцевого імунітету на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів.

Симптоми

Найбільш поширена катаральна (проста) форма хронічного фарингіту проявляється такими симптомами, як відчуття сухості та першіння у горлі, наявність там клубка чи стороннього тіла, що змушує кашляти, особливо вранці. Кашель може бути сухий та настирливий, але не такий сильний, як при бронхіті чи трахеобронхіті. Деякі хворі скаржаться на надмірне виділення слизу, що накопичується на задній стінці глотки, та необхідність постійно його відкашлювати або проковтувати.

Біль у горлі при хронічному фарингіті може бути менш вираженим, ніж при гострому. Однак це дуже індивідуально. У деяких людей біль з горла «віддає» у вухо чи щелепу.

Люди з хронічним фарингітом через набряк у горлі можуть бути схильні до хропіння та синдрому апное уві сні (кількасекундні затримки дихання; якщо вони часті, то створюють для організму стан нестачі кисню – гіпоксію).

Горло при хронічному фарингіті червоне, язичок зверху може бути видовженим та набряклим, а на слизовій задньої стінки глотки помітна судинна сітка.

Підвищення температури тіла та суттєвого погіршення загального самопочуття під час загострення хронічного фарингіту зазвичай не буває.

Лікування

Хронічний фарингіт вражає переважно дорослих, що мають інші хронічні захворювання, у дітей він спостерігається рідко. Успіх лікування залежить від його причини. Інколи сама лише нормалізація функціонування шлунково-кишкового тракту або хірургічна операція з ендоскопічного видалення носових поліпів дає позитивні результати. Тобто посиленню місцевого імунітету слизової оболонки та лімфоїдної тканини глотки сприяє лікування хвороб інших органів і систем, на тлі яких з’явився хронічний фарингіт, а також загальне оздоровлення організму.

Щоб вилікувати хронічний фарингіт, буває недостатньо звернутися лише до отоларинголога. Може знадобитися також консультація гастроентеролога, ендокринолога, кардіолога тощо. Людина має пройти складний шлях, але це необхідно. Адже хронічне запалення і пошкодження тканин глотки, що триває роками, може створити передумови для злоякісного переродження клітин.

Схеми терапії хронічного фарингіту та супутніх захворювань у кожному конкретному випадку можуть визначити тільки лікарі. До них включають нестероїдні протизапальні засоби (Фортеза, що чинить дезінфікуючу дію, сприяє усуненню болю та почервоніння у горлі), антисептики, антигістамінні засоби, глюкортикоїди, протикашльові, антибактеріальні, протигрибкові препарати тощо. Покращенню стану сприяють відмова від тютюну та алкоголю, а також дієта без гострої, надто твердої, надмірно холодної та гарячої їжі.